законодавство для фізичних осіб

Стаття 24. Поняття фізичної особи

1. Людина як учасник цивільних відносин вважається фізичною особою.

Стаття 25. Цивільна правоздатність фізичної особи

1. Здатність мати цивільні права та обов'язки (цивільну

правоздатність) мають усі фізичні особи.

2. Цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її

народження.

У випадках, встановлених законом, охороняються інтереси

зачатої, але ще не народженої дитини.

3. У випадках, встановлених законом, здатність мати окремі

цивільні права та обов'язки може пов'язуватися з досягненням

фізичною особою відповідного віку.

4. Цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у

момент її смерті.

Стаття 26. Обсяг цивільної правоздатності фізичної особи

1. Усі фізичні особи є рівними у здатності мати цивільні

права та обов'язки.

2. Фізична особа має усі особисті немайнові права,

встановлені Конституцією України ( 254к/96-ВР ) та цим Кодексом.

3. Фізична особа здатна мати усі майнові права, що

встановлені цим Кодексом, іншим законом.

4. Фізична особа здатна мати інші цивільні права, що не

встановлені Конституцією України ( 254к/96-ВР ), цим Кодексом,

іншим законом, якщо вони не суперечать закону та моральним засадам

суспільства.

5. Фізична особа здатна мати обов'язки як учасник цивільних

відносин.

Стаття 50. Право фізичної особи на здійснення підприємницької діяльності

1. Право на здійснення підприємницької діяльності, яку не

заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною

дієздатністю.

Обмеження права фізичної особи на здійснення підприємницької

діяльності встановлюються Конституцією України ( 254к/96-ВР ) та

законом.

2. Фізична особа здійснює своє право на підприємницьку

діяльність за умови її державної реєстрації в порядку,

встановленому законом ( 755-15 ).

Інформація про державну реєстрацію фізичних осіб -

підприємців є відкритою.

3. Якщо особа розпочала підприємницьку діяльність без

державної реєстрації, уклавши відповідні договори, вона не має

права оспорювати ці договори на тій підставі, що вона не є

підприємцем.

Стаття 50-1. Обов'язки фізичної особи - підприємця за зобов'язаннями, пов'язаними з припиненням її підприємницької діяльності

1. Фізична особа - підприємець письмово повідомляє державного

адміністратора, кредиторів про прийняте рішення щодо припинення її

підприємницької діяльності, порядок і строк заявлення кредиторами

своїх вимог, що не може становити менше двох і більше трьох

місяців з дня опублікування повідомлення про прийняття фізичною

особою - підприємцем рішення щодо припинення підприємницької

діяльності.

2. Після внесення запису про прийняття рішення про припинення

підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця до Єдиного

державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців

повідомлення про внесення запису до Єдиного державного реєстру

юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців щодо рішення

фізичної особи - підприємця про припинення нею підприємницької

діяльності публікується у спеціалізованому друкованому засобі

масової інформації.

3. Кожна вимога кредитора, зокрема щодо сплати податків,

зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне

страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів

соціального страхування, розглядається фізичною

особою - підприємцем, після чого приймається відповідне рішення,

яке надсилається кредитору не пізніше п'ятнадцяти днів з дня

отримання фізичною особою - підприємцем відповідної вимоги

кредитора.

4. Вимоги кредиторів, не визнані фізичною

особою - підприємцем, діяльність якої припиняється, якщо кредитор

у місячний строк з дня одержання повідомлення про повну або

часткову відмову у визнанні його вимог не звертався до суду з

позовом, та вимоги, у задоволенні яких за рішенням суду

кредиторові відмовлено, а також вимоги, не задоволені через

відсутність майна, вважаються погашеними.

У разі припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця вимоги її кредиторів задовольняються у такій черговості:

1) у першу чергу задовольняються вимоги щодо відшкодування

шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю,

та вимоги кредиторів, забезпечені заставою чи іншим способом;

2) у другу чергу задовольняються вимоги найманих працівників,

пов'язані з трудовими відносинами, вимоги автора про плату за

використання результату його інтелектуальної, творчої діяльності;

3) у третю чергу задовольняються вимоги щодо податків, зборів

(обов'язкових платежів), єдиного внеску на загальнообов'язкове

державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного

фонду України, фондів соціального страхування, інших сум, що

пов'язані з такими зобов'язаннями;

4) у четверту чергу задовольняються всі інші вимоги.

Вимоги однієї черги задовольняються пропорційно до суми вимог

кожного кредитора цієї черги.

5. Підприємницька діяльність фізичної особи - підприємця є

припиненою з дати внесення до Єдиного державного реєстру юридичних

осіб та фізичних осіб - підприємців запису про державну реєстрацію

припинення такої діяльності.

Стаття 52. Цивільно-правова відповідальність фізичної особи - підприємця

1. Фізична особа - підприємець відповідає за зобов'язаннями,

пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім

майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.

2. Фізична особа - підприємець, яка перебуває у шлюбі,

відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою

діяльністю, усім своїм особистим майном і часткою у праві спільної

сумісної власності подружжя, яка належатиме їй при поділі цього

майна.

Стаття 80. Поняття юридичної особи

1. Юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у

встановленому законом порядку ( 755-15 ).

Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і

дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

Стаття 81. Види юридичних осіб

1. Юридична особа може бути створена шляхом об'єднання осіб

та (або) майна.

2. Юридичні особи, залежно від порядку їх створення,

поділяються на юридичних осіб приватного права та юридичних осіб

публічного права.

Юридична особа приватного права створюється на підставі

установчих документів відповідно до статті 87 цього Кодексу.

Юридична особа приватного права може створюватися та діяти на

підставі модельного статуту в порядку, визначеному законом.

Юридична особа публічного права створюється розпорядчим актом

Президента України, органу державної влади, органу влади

Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування.

3. Цим Кодексом встановлюються порядок створення,

організаційно-правові форми, правовий статус юридичних осіб

приватного права.

Порядок утворення та правовий статус юридичних осіб

публічного права встановлюються Конституцією України

( 254к/96-ВР ) та законом.

4. Юридична особа може бути створена шляхом примусового

поділу (виділу) у випадках, встановлених законом.

Стаття 82. Участь юридичних осіб публічного права у цивільних відносинах

1. На юридичних осіб публічного права у цивільних відносинах

поширюються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено

законом.

Стаття 83. Організаційно-правові форми юридичних осіб

1. Юридичні особи можуть створюватися у формі товариств,

установ та в інших формах, встановлених законом.

2. Товариством є організація, створена шляхом об'єднання осіб

(учасників), які мають право участі у цьому товаристві. Товариство

може бути створено однією особою, якщо інше не встановлено

законом.

Товариства поділяються на підприємницькі та непідприємницькі.

3. Установою є організація, створена однією або кількома

особами (засновниками), які не беруть участі в управлінні нею,

шляхом об'єднання (виділення) їхнього майна для досягнення мети,

визначеної засновниками, за рахунок цього майна.

Особливості правового статусу окремих видів установ

встановлюються законом.

4. Положення цієї глави застосовуються до всіх товариств та

установ, якщо інші правила для окремих видів товариств або установ

не встановлені законом.

Стаття 84. Підприємницькі товариства

1. Товариства, які здійснюють підприємницьку діяльність з

метою одержання прибутку та наступного його розподілу між

учасниками (підприємницькі товариства), можуть бути створені лише

як господарські товариства (повне товариство, командитне

товариство, товариство з обмеженою або додатковою

відповідальністю, акціонерне товариство) або виробничі

кооперативи.

Стаття 85. Непідприємницькі товариства

1. Непідприємницькими товариствами є товариства, які не мають

на меті одержання прибутку для його наступного розподілу між

учасниками.

2. Особливості правового статусу окремих видів

непідприємницьких товариств встановлюються законом.

Стаття 86. Здійснення підприємницької діяльності непідприємницькими товариствами та установами

1. Непідприємницькі товариства (кооперативи, крім виробничих,

об'єднання громадян тощо) та установи можуть поряд зі своєю

основною діяльністю здійснювати підприємницьку діяльність, якщо

інше не встановлено законом і якщо ця діяльність відповідає меті,

для якої вони були створені, та сприяє її досягненню.

Стаття 88. Вимоги до змісту установчих документів

1. У статуті товариства вказуються найменування юридичної

особи, органи управління товариством, їх компетенція, порядок

прийняття ними рішень, порядок вступу до товариства та виходу з

нього, якщо додаткові вимоги щодо змісту статуту не встановлені

цим Кодексом або іншим законом.

2. У засновницькому договорі товариства визначаються

зобов'язання учасників створити товариство, порядок їх спільної

діяльності щодо його створення, умови передання товариству майна

учасників, якщо додаткові вимоги щодо змісту засновницького

договору не встановлені цим Кодексом або іншим законом.

3. В установчому акті установи вказується її мета,

визначаються майно, яке передається установі, необхідне для

досягнення цієї мети, структура управління установою. Якщо в

установчому акті, який міститься у заповіті, відсутні окремі із

зазначених вище положень, їх встановлює орган, що здійснює

державну реєстрацію.

Стаття 90. Найменування юридичної особи

1. Юридична особа повинна мати своє найменування, яке містить

інформацію про її організаційно-правову форму.

Найменування установи має містити інформацію про характер її

діяльності.

Юридична особа може мати крім повного найменування скорочене

найменування.

2. Юридична особа, що є підприємницьким товариством, може

мати комерційне (фірмове) найменування.

Комерційне (фірмове) найменування юридичної особи може бути

зареєстроване у порядку, встановленому законом.

3. Найменування юридичної особи вказується в її установчих

документах і вноситься до єдиного державного реєстру.

4. У разі зміни свого найменування юридична особа крім

виконання інших вимог, встановлених законом, зобов'язана помістити

оголошення про це в друкованих засобах масової інформації, в яких

публікуються відомості про державну реєстрацію юридичної особи, та

повідомити про це всім особам, з якими вона перебуває у договірних

відносинах.

5. Юридична особа не має права використовувати найменування

іншої юридичної особи.

Стаття 91. Цивільна правоздатність юридичної особи

1. Юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та

обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих,

які за своєю природою можуть належати лише людині.

2. Цивільна правоздатність юридичної особи може бути обмежена

лише за рішенням суду.

3. Юридична особа може здійснювати окремі види діяльності,

перелік яких встановлюється законом ( 1775-14 ), після одержання

нею спеціального дозволу (ліцензії).

4. Цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту

її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного

реєстру запису про її припинення.

Стаття 92. Цивільна дієздатність юридичної особи

1. Юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і

здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих

документів та закону.

Порядок створення органів юридичної особи встановлюється

установчими документами та законом.

2. У випадках, встановлених законом, юридична особа може

набувати цивільних прав та обов'язків і здійснювати їх через своїх

учасників.

3. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів

юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти

в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не

перевищувати своїх повноважень.

У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо

представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім

випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за

всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

4. Якщо члени органу юридичної особи та інші особи, які

відповідно до закону чи установчих документів виступають від імені

юридичної особи, порушують свої обов'язки щодо представництва,

вони несуть солідарну відповідальність за збитки, завдані ними

юридичній особі.

Стаття 93. Місцезнаходження юридичної особи

1. Місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення

діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне

керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться

керівництво) та здійснення управління і обліку.

Стаття 94. Особисті немайнові права юридичної особи

1. Юридична особа має право на недоторканність її ділової

репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші

особисті немайнові права, які можуть їй належати.

Особисті немайнові права юридичної особи захищаються

відповідно до глави 3 цього Кодексу.

Стаття 95. Філії та представництва

1. Філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що

розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину

її функцій.

2. Представництвом є відокремлений підрозділ юридичної особи,

що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює

представництво і захист інтересів юридичної особи.

3. Філії та представництва не є юридичними особами. Вони

наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на

підставі затвердженого нею положення.

4. Керівники філій та представництв призначаються юридичною

особою і діють на підставі виданої нею довіреності.

5. Відомості про філії та представництва юридичної особи

включаються до єдиного державного реєстру.

Стаття 96. Відповідальність юридичних осіб

1. Юридична особа самостійно відповідає за своїми

зобов'язаннями.

2. Юридична особа відповідає за своїми зобов'язаннями усім

належним їй майном.

3. Учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за

зобов'язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за

зобов'язаннями її учасника (засновника), крім випадків,

встановлених установчими документами та законом.

4. Особи, які створюють юридичну особу, несуть солідарну

відповідальність за зобов'язаннями, що виникли до її державної

реєстрації.

Юридична особа відповідає за зобов'язаннями її учасників

(засновників), що пов'язані з її створенням, тільки у разі

наступного схвалення їхніх дій відповідним органом юридичної

особи.

Стаття 107. Порядок припинення юридичної особи шляхом злиття,

приєднання, поділу та перетворення

1. Кредитор може вимагати від юридичної особи, що

припиняється, виконання зобов'язань якої не забезпечено,

припинення або дострокового виконання зобов'язання, або

забезпечення виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених

законом.

2. Після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами

та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з припинення

юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття,

приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі

поділу), які мають містити положення про правонаступництво щодо

всіх зобов'язань юридичної особи, що припиняється, стосовно всіх

її кредиторів та боржників, включаючи зобов'язання, які

оспорюються сторонами.

3. Передавальний акт та розподільчий баланс затверджуються

учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про

її припинення, крім випадків, встановлених законом ( 755-15 ).

Підписані головою і членами комісії з припинення юридичної

особи та затверджені учасниками юридичної особи або органом, який

прийняв рішення про припинення юридичної особи, примірники

передавального акта та розподільчого балансу передаються в орган,

який здійснює державну реєстрацію юридичної особи, що

припиняється, за місцем її державної реєстрації, а також в орган,

який здійснює державну реєстрацію юридичної особи -

правонаступника, за місцем її державної реєстрації.

4. Порушення положень частин другої та третьої цієї статті є

підставою для відмови у внесенні до єдиного державного реєстру

запису про припинення юридичної особи та державній реєстрації

створюваних юридичних осіб - правонаступників.

5. Юридична особа - правонаступник, що утворилася внаслідок

поділу, несе субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями

юридичної особи, що припинилася, які згідно з розподільчим

балансом перейшли до іншої юридичної особи - правонаступника. Якщо

юридичних осіб - правонаступників, що утворилися внаслідок поділу,

більше двох, таку субсидіарну відповідальність вони несуть

солідарно.

6. Якщо правонаступниками юридичної особи є декілька

юридичних осіб і точно визначити правонаступника щодо конкретних

обов'язків юридичної особи, що припинилася, неможливо, юридичні

особи - правонаступники несуть солідарну відповідальність перед

кредиторами юридичної особи, що припинилася. Учасники (засновники)

припиненої юридичної особи, які відповідно до закону або

установчих документів відповідали за її зобов'язаннями,

відповідають за зобов'язаннями правонаступників, що виникли до

моменту припинення юридичної особи, у такому самому обсязі, якщо

більший обсяг відповідальності учасників (засновників) за

зобов'язаннями правонаступників не встановлено законом або їх

установчими документами.

Стаття 108. Перетворення юридичної особи

1. Перетворенням юридичної особи є зміна її

організаційно-правової форми.

2. У разі перетворення до нової юридичної особи переходять

усе майно, усі права та обов'язки попередньої юридичної особи.

Стаття 109. Виділ

1. Виділом є перехід за розподільчим балансом частини майна,

прав та обов'язків юридичної особи до однієї або кількох

створюваних нових юридичних осіб.

2. Після прийняття рішення про виділ учасники юридичної особи

або орган, що прийняв рішення про виділ, складають та затверджують

розподільчий баланс.

Суд, що прийняв рішення про виділ, у своєму рішенні визначає

учасника юридичної особи або вищий орган юридичної особи

(власника), який зобов'язаний скласти та затвердити розподільчий

баланс.

3. Юридична особа, що утворилася внаслідок виділу, несе

субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями юридичної особи, з

якої був здійснений виділ, які згідно з розподільчим балансом не

перейшли до юридичної особи, що утворилася внаслідок виділу.

Юридична особа, з якої був здійснений виділ, несе субсидіарну

відповідальність за зобов'язаннями, які згідно з розподільчим

балансом перейшли до юридичної особи, що утворилася внаслідок

виділу. Якщо юридичних осіб, що утворилися внаслідок виділу, дві

або більше, субсидіарну відповідальність вони несуть спільно з

юридичною особою, з якої був здійснений виділ, солідарно.

4. Якщо після виділу неможливо точно встановити обов'язки

особи за окремим зобов'язанням, що існувало у юридичної особи до

виділу, юридична особа, з якої здійснено виділ, та юридичні особи,

що були створені внаслідок виділу, несуть солідарну

відповідальність перед кредитором за таким зобов'язанням.

Стаття 110. Ліквідація юридичної особи

1. Юридична особа ліквідується:

1) за рішенням її учасників або органу юридичної особи,

уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у

зв'язку із закінченням строку, на який було створено юридичну

особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших

випадках, передбачених установчими документами;

2) за рішенням суду про ліквідацію юридичної особи через

допущені при її створенні порушення, які неможливо усунути, чи в

інших випадках, встановлених законом ( 755-15 ).

2. Вимога про ліквідацію юридичної особи на підставах,

зазначених у пункті 2 частини першої цієї статті, може бути

пред'явлена до суду органом, що здійснює державну реєстрацію,

учасником юридичної особи, відповідним органом державної влади у

випадках, встановлених законом

Рішенням суду про ліквідацію юридичної особи керівника такої

юридичної особи, її виконавчий орган чи позивача може бути

призначено ліквідатором або включено до складу комісії з

припинення юридичної особи.

3. Якщо вартість майна юридичної особи є недостатньою для

задоволення вимог кредиторів, юридична особа здійснює всі

необхідні дії, встановлені законом про відновлення

платоспроможності або визнання банкрутом ( 2343-12 ).

4. Особливості ліквідації банків встановлюються законом про

банки і банківську діяльність ( 2121-14 ).