ВЫДЕРЖКИ С ХОЗЯЙСТВЕННОГО КОДЕКСА

Стаття 2. Учасники відносин у сфері господарювання

1. Учасниками відносин у сфері господарювання є суб'єкти

господарювання, споживачі, органи державної влади та органи

місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а

також громадяни, громадські та інші організації, які виступають

засновниками суб'єктів господарювання чи здійснюють щодо них

організаційно-господарські повноваження на основі відносин

власності.

Стаття 3. Господарська діяльність та господарські відносини

1. Під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється

діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного

виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції,

виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають

цінову визначеність.

2. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення

економічних і соціальних результатів та з метою одержання

прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва -

підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без

мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

3. Діяльність негосподарюючих суб'єктів, спрямована на

створення і підтримання необхідних матеріально-технічних умов їх

функціонування, що здійснюється за участі або без участі суб'єктів

господарювання, є господарчим забезпеченням діяльності

негосподарюючих суб'єктів.

4. Сферу господарських відносин становлять

господарсько-виробничі, організаційно-господарські та

внутрішньогосподарські відносини.

Стаття 16. Дотації та інші засоби державної підтримки

суб'єктів господарювання

1. Держава може надавати дотації суб'єктам господарювання: на

підтримку виробництва життєво важливих продуктів харчування, на

виробництво життєво важливих лікарських препаратів та засобів

реабілітації інвалідів, на імпортні закупівлі окремих товарів,

послуги транспорту, що забезпечують соціально важливі перевезення,

а також суб'єктам господарювання, що опинилися у критичній

соціально-економічній або екологічній ситуації, з метою

фінансування капітальних вкладень на рівні, необхідному для

підтримання їх діяльності, на цілі технічного розвитку, що дають

значний економічний ефект, а також в інших випадках, передбачених

законом.

2. Держава може здійснювати компенсації або доплати

сільськогосподарським товаровиробникам за сільськогосподарську

продукцію, що реалізується ними державі.

Стаття 21. Об'єднання підприємців

1. З метою сприяння розвитку національної економіки, її

інтеграції у світове господарство, а також створення сприятливих

умов для підприємницької діяльності в Україні можуть створюватися

торгово-промислові палати як добровільні об'єднання підприємців та

організацій. Торгово-промислова палата є недержавною самоврядною

статутною організацією, створеною на засадах членства, що має

статус юридичної особи.

2. Держава сприяє торгово-промисловим палатам у виконанні

ними статутних завдань.

3. Порядок утворення та діяльності торгово-промислових палат

встановлюється законом.

4. Суб'єкти господарювання - роботодавці мають право на

об'єднання в організації роботодавців для реалізації та захисту

своїх прав.

5. Організації роботодавців є самоврядними статутними

організаціями, що утворюються на засадах добровільності та

рівноправності з метою представництва і захисту законних інтересів

роботодавців. Організації роботодавців можуть об'єднуватися у

спілки та інші статутні об'єднання роботодавців.

6. Порядок утворення та засади діяльності організацій та

об'єднань роботодавців визначаються законом.

Стаття 42. Підприємництво як вид господарської діяльності

1. Підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична,

на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється

суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення

економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Стаття 44. Принципи підприємницької діяльності

1. Підприємництво здійснюється на основі:

вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності;

самостійного формування підприємцем програми діяльності,

вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється,

залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів

ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін

на продукцію та послуги відповідно до закону;

вільного найму підприємцем працівників;

комерційного розрахунку та власного комерційного ризику;

вільного розпорядження прибутком, що залишається у підприємця

після сплати податків, зборів та інших платежів, передбачених

законом;

самостійного здійснення підприємцем зовнішньоекономічної

діяльності, використання підприємцем належної йому частки валютної

виручки на свій розсуд.

Стаття 45. Організаційні форми підприємництва

1. Підприємництво в Україні здійснюється в будь-яких

організаційних формах, передбачених законом, на вибір підприємця.

2. Порядок створення, державної реєстрації, діяльності,

реорганізації та ліквідації суб'єктів підприємництва окремих

організаційних форм визначається цим Кодексом та іншими законами.

3. Щодо громадян та юридичних осіб, для яких підприємницька

діяльність не є основною, положення цього Кодексу поширюються на

ту частину їх діяльності, яка за своїм характером є

підприємницькою.

Стаття 52. Некомерційне господарювання

1. Некомерційне господарювання - це самостійна систематична

господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами

господарювання, спрямована на досягнення економічних, соціальних

та інших результатів без мети одержання прибутку.

2. Некомерційна господарська діяльність здійснюється

суб'єктами господарювання державного або комунального секторів

економіки у галузях (видах діяльності), в яких відповідно до

статті 12 цього Кодексу забороняється підприємництво, на основі

рішення відповідного органу державної влади чи органу місцевого

самоврядування. Некомерційна господарська діяльність може

здійснюватися також іншими суб'єктами господарювання, яким

здійснення господарської діяльності у формі підприємництва

забороняється законом.

3. Не можуть здійснювати некомерційну господарську діяльність

органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх

посадові особи.

Стаття 53. Організаційні форми здійснення некомерційної господарської діяльності

1. Некомерційна господарська діяльність може здійснюватися

суб'єктами господарювання на основі права власності або права

оперативного управління в організаційних формах, які визначаються

власником або відповідним органом управління чи органом місцевого

самоврядування з урахуванням вимог, передбачених цим Кодексом та

іншими законами.

2. Порядок створення, державної реєстрації, діяльності,

реорганізації та ліквідації суб'єктів господарювання окремих

організаційних форм некомерційної господарської діяльності

визначається цим Кодексом та іншими законами.

Стаття 55. Поняття суб'єкта господарювання

1. Суб'єктами господарювання визнаються учасники

господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність,

реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав

та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність

за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків,

передбачених законодавством.

2. Суб'єктами господарювання є:

1) господарські організації - юридичні особи, створені

відповідно до Цивільного кодексу України ( 435-15 ), державні,

комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього

Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську

діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку;

2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які

здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до

закону як підприємці.

3. Суб’єкти господарювання залежно від кількості працюючих та

доходів від будь-якої діяльності за рік можуть належати до

суб’єктів малого підприємництва, у тому числі до суб’єктів

мікропідприємництва, середнього або великого підприємництва.

Суб’єктами мікропідприємництва є:

фізичні особи, зареєстровані в установленому законом порядку

як фізичні особи - підприємці, у яких середня кількість

працівників за звітний період (календарний рік) не перевищує 10

осіб та річний дохід від будь-якої діяльності не перевищує суму,

еквівалентну 2 мільйонам євро, визначену за середньорічним курсом

Національного банку України;

юридичні особи - суб’єкти господарювання будь-якої

організаційно-правової форми та форми власності, у яких середня

кількість працівників за звітний період (календарний рік) не

перевищує 10 осіб та річний дохід від будь-якої діяльності не

перевищує суму, еквівалентну 2 мільйонам євро, визначену за

середньорічним курсом Національного банку України.

Суб’єктами малого підприємництва є:

фізичні особи, зареєстровані в установленому законом порядку

як фізичні особи - підприємці, у яких середня кількість

працівників за звітний період (календарний рік) не перевищує 50

осіб та річний дохід від будь-якої діяльності не перевищує суму,

еквівалентну 10 мільйонам євро, визначену за середньорічним курсом

Національного банку України;

юридичні особи - суб’єкти господарювання будь-якої

організаційно-правової форми та форми власності, у яких середня

кількість працівників за звітний період (календарний рік) не

перевищує 50 осіб та річний дохід від будь-якої діяльності не

перевищує суму, еквівалентну 10 мільйонам євро, визначену за

середньорічним курсом Національного банку України.

Суб’єктами великого підприємництва є юридичні особи -

суб’єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми та

форми власності, у яких середня кількість працівників за звітний

період (календарний рік) перевищує 250 осіб та річний дохід від

будь-якої діяльності перевищує суму, еквівалентну 50 мільйонам

євро, визначену за середньорічним курсом Національного банку

України.

Інші суб’єкти господарювання належать до суб’єктів середнього підприємництва.

Стаття 55-1. Фіктивна діяльність суб'єкта господарювання

1. Ознаки фіктивності, що дають підстави для звернення до

суду про припинення юридичної особи або припинення діяльності

фізичною особою - підприємцем, в тому числі визнання реєстраційних

документів недійсними:

зареєстровано (перереєстровано) на недійсні (втрачені,

загублені) та підроблені документи;

незареєстровано у державних органах, якщо обов'язок

реєстрації передбачено законодавством;

зареєстровано (перереєстровано) у органах державної

реєстрації фізичними особами з подальшою передачею (оформленням) у

володіння чи управління підставним (неіснуючим), померлим,

безвісти зниклим особам або таким особам, що не мали наміру

провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати

повноваження;

зареєстровано (перереєстровано) та проваджено

фінансово-господарську діяльність без відома та згоди його

засновників та призначених у законному порядку керівників.

Стаття 57. Установчі документи

1. Установчими документами суб'єкта господарювання є рішення

про його утворення або засновницький договір, а у випадках,

передбачених законом, статут (положення) суб'єкта господарювання.

2. В установчих документах повинні бути зазначені

найменування суб'єкта господарювання, мета і предмет господарської

діяльності, склад і компетенція його органів управління, порядок

прийняття ними рішень, порядок формування майна, розподілу

прибутків та збитків, умови його реорганізації та ліквідації, якщо

інше не передбачено законом.

3. У засновницькому договорі засновники зобов'язуються

утворити суб'єкт господарювання, визначають порядок спільної

діяльності щодо його утворення, умови передачі йому свого майна,

порядок розподілу прибутків і збитків, управління діяльністю

суб'єкта господарювання та участі в ньому засновників, порядок

вибуття та входження нових засновників, інші умови діяльності

суб'єкта господарювання, які передбачені законом, а також порядок

його реорганізації та ліквідації відповідно до закону.

4. Статут суб'єкта господарювання повинен містити відомості

про його найменування, мету і предмет діяльності, розмір і порядок

утворення статутного капіталу та інших фондів, порядок розподілу

прибутків і збитків, про органи управління і контролю, їх

компетенцію, про умови реорганізації та ліквідації суб'єкта

господарювання, а також інші відомості, пов'язані з особливостями

організаційної форми суб'єкта господарювання, передбачені

законодавством. Статут може містити й інші відомості, що не

суперечать законодавству.

Положенням визначається господарська компетенція органів

державної влади, органів місцевого самоврядування чи інших

суб'єктів у випадках, визначених законом.

Стаття 58. Державна реєстрація суб'єкта господарювання

1. Суб'єкт господарювання підлягає державній реєстрації як

юридична особа чи фізична особа-підприємець у порядку, визначеному

законом.

2. Відкриття суб'єктом господарювання філій (відділень),

представництв без створення юридичної особи не потребує їх

державної реєстрації.

Відомості про відокремлені підрозділи суб'єктів

господарювання залучаються до її реєстраційної справи та

включаються до Єдиного державного реєстру в порядку, визначеному

законом.

Стаття 59. Припинення діяльності суб'єкта господарювання

1. Припинення діяльності суб'єкта господарювання здійснюється

шляхом його реорганізації (злиття, приєднання, поділу,

перетворення) або ліквідації - за рішенням власника (власників) чи

уповноважених ним органів, за рішенням інших осіб - засновників

суб'єкта господарювання чи їх правонаступників, а у випадках,

передбачених законами, - за рішенням суду.

2. У разі злиття суб'єктів господарювання усі майнові права

та обов'язки кожного з них переходять до суб'єкта господарювання,

що утворений внаслідок злиття.

3. У разі приєднання одного або кількох суб'єктів

господарювання до іншого суб'єкта господарювання до цього

останнього переходять усі майнові права та обов'язки приєднаних

суб'єктів господарювання.

4. У разі поділу суб'єкта господарювання усі його майнові

права і обов'язки переходять за роздільним актом (балансом) у

відповідних частках до кожного з нових суб'єктів господарювання,

що утворені внаслідок цього поділу. У разі виділення одного або

кількох нових суб'єктів господарювання до кожного з них переходять

за роздільним актом (балансом) у відповідних частках майнові права

і обов'язки реорганізованого суб'єкта.

5. У разі перетворення одного суб'єкта господарювання в інший

до новоутвореного суб'єкта господарювання переходять усі майнові

права і обов'язки попереднього суб'єкта господарювання.

6. Суб'єкт господарювання ліквідується:

за ініціативою осіб, зазначених у частині першій цієї статті;

у зв'язку із закінченням строку, на який він створювався, чи

у разі досягнення мети, заради якої його було створено;

у разі визнання його в установленому порядку банкрутом, крім

випадків, передбачених законом;

у разі скасування його державної реєстрації у випадках,

передбачених законом.

7. Скасування державної реєстрації позбавляє суб'єкта

господарювання статусу юридичної особи і є підставою для вилучення

його з державного реєстру. Суб'єкт господарювання вважається

ліквідованим з дня внесення до державного реєстру запису про

припинення його діяльності. Такий запис вноситься лише після

затвердження ліквідаційного балансу відповідно до вимог цього

Кодексу та подання головою ліквідаційної комісії або уповноваженою

ним особою документів для проведення державної реєстрації

припинення юридичної особи або припинення діяльності фізичною

особою - підприємцем у порядку, визначеному Законом України "Про

державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців

8. Оголошення про реорганізацію чи ліквідацію господарської

організації або припинення підприємницької діяльності фізичної

особи - підприємця протягом десяти робочих днів з дня внесення

відповідного запису до зазначеного реєстру підлягає опублікуванню

у виданні центрального органу виконавчої влади, що реалізує

державну політику у сфері державної реєстрації юридичних осіб та

фізичних осіб - підприємців, в якому зазначаються відомості з

єдиного державного реєстру.

9. Порядок припинення суб'єкта господарювання визначається

законодавством.

Стаття 60. Загальний порядок ліквідації суб'єкта господарювання

1. Ліквідація суб'єкта господарювання здійснюється

ліквідаційною комісією, яка утворюється власником (власниками)

майна суб'єкта господарювання чи його (їх) представниками

(органами), або іншим органом, визначеним законом, якщо інший

порядок її утворення не передбачений цим Кодексом. Ліквідацію

суб'єкта господарювання може бути також покладено на орган

управління суб'єкта, що ліквідується.

2. Орган (особа), який прийняв рішення про ліквідацію

суб'єкта господарювання, встановлює порядок та визначає строки

проведення ліквідації, а також строк для заяви претензій

кредиторами, що не може бути меншим, ніж два місяці з дня

оголошення про ліквідацію.

3. Ліквідаційна комісія або інший орган, який проводить

ліквідацію суб'єкта господарювання, вміщує в друкованих органах

відповідно до закону повідомлення про його ліквідацію та про

порядок і строки заяви кредиторами претензій, а явних (відомих)

кредиторів повідомляє персонально у письмовій формі у встановлені

цим Кодексом чи спеціальним законом строки.

Одночасно ліквідаційна комісія вживає необхідних заходів

щодо стягнення дебіторської заборгованості суб'єкта

господарювання, який ліквідується, та виявлення вимог кредиторів,

з письмовим повідомленням кожного з них про ліквідацію суб'єкта

господарювання.

5. Ліквідаційна комісія оцінює наявне майно суб'єкта

господарювання, який ліквідується, і розраховується з кредиторами,

складає ліквідаційний баланс та подає його власнику або органу,

який призначив ліквідаційну комісію. Достовірність та повнота

ліквідаційного балансу повинні бути перевірені у встановленому

законодавством порядку з обов'язковою перевіркою органом державної

податкової служби, у якому перебуває на обліку суб'єкт

господарювання.

Стаття 61. Порядок розрахунків з кредиторами у разі ліквідації суб'єкта господарювання

1. Претензії кредиторів до суб'єкта господарювання, що

ліквідується, задовольняються з майна цього суб'єкта, якщо інше не

передбачено цим Кодексом та іншими законами.

2. У разі ліквідації платоспроможного суб'єкта господарювання

вимоги його кредиторів задовольняються в порядку черговості,

встановленої Цивільним кодексом України ( 435-15 ).

У разі визнання суб'єкта господарювання банкрутом вимоги його

кредиторів задовольняються у порядку черговості, встановленої

Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або

визнання його банкрутом" ( 2343-12 ).

Стаття 63. Види та організаційні форми підприємств

1. Залежно від форм власності, передбачених законом, в

Україні можуть діяти підприємства таких видів:

приватне підприємство, що діє на основі приватної власності

громадян чи суб'єкта господарювання (юридичної особи);

підприємство, що діє на основі колективної власності

(підприємство колективної власності);

комунальне підприємство, що діє на основі комунальної

власності територіальної громади;

державне підприємство, що діє на основі державної власності;

підприємство, засноване на змішаній формі власності (на базі

об'єднання майна різних форм власності).

В Україні можуть діяти також інші види підприємств,

передбачені законом.

2. У разі якщо в статутному капіталі підприємства іноземна

інвестиція становить не менш як десять відсотків, воно визнається

підприємством з іноземними інвестиціями. Підприємство, в

статутному капіталі якого іноземна інвестиція становить сто

відсотків, вважається іноземним підприємством.

3. Залежно від способу утворення (заснування) та формування

статутного капіталу в Україні діють підприємства унітарні та

корпоративні.

4. Унітарне підприємство створюється одним засновником, який

виділяє необхідне для того майно, формує відповідно до закону

статутний капітал, не поділений на частки (паї), затверджує

статут, розподіляє доходи, безпосередньо або через керівника, який

ним призначається, керує підприємством і формує його трудовий

колектив на засадах трудового найму, вирішує питання реорганізації

та ліквідації підприємства. Унітарними є підприємства державні,

комунальні, підприємства, засновані на власності об'єднання

громадян, релігійної організації або на приватній власності

засновника.

5. Корпоративне підприємство утворюється, як правило, двома

або більше засновниками за їх спільним рішенням (договором), діє

на основі об'єднання майна та/або підприємницької чи трудової

діяльності засновників (учасників), їх спільного управління

справами, на основі корпоративних прав, у тому числі через органи,

що ними створюються, участі засновників (учасників) у розподілі

доходів та ризиків підприємства. Корпоративними є кооперативні

підприємства, підприємства, що створюються у формі господарського

товариства, а також інші підприємства, в тому числі засновані на

приватній власності двох або більше осіб.

8. У випадках існування залежності від іншого підприємства,

передбачених статтею 126 цього Кодексу, підприємство визнається

дочірнім.

Стаття 65. Управління підприємством

1. Управління підприємством здійснюється відповідно до його

установчих документів на основі поєднання прав власника щодо

господарського використання свого майна і участі в управлінні

трудового колективу.

2. Власник здійснює свої права щодо управління підприємством

безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до

статуту підприємства чи інших установчих документів.

3. Для керівництва господарською діяльністю підприємства

власник (власники) або уповноважений ним орган призначає (обирає)

керівника підприємства.

4. У разі найму керівника підприємства з ним укладається

договір (контракт), в якому визначаються строк найму, права,

обов'язки і відповідальність керівника, умови його матеріального

забезпечення, умови звільнення його з посади, інші умови найму за

погодженням сторін.

5. Керівник підприємства без доручення діє від імені

підприємства, представляє його інтереси в органах державної влади

і органах місцевого самоврядування, інших організаціях, у

відносинах з юридичними особами та громадянами, формує

адміністрацію підприємства і вирішує питання діяльності

підприємства в межах та порядку, визначених установчими

документами.

6. Керівника підприємства може бути звільнено з посади

достроково на підставах, передбачених договором (контрактом)

відповідно до закону.

7. На всіх підприємствах, які використовують найману працю,

між власником або уповноваженим ним органом і трудовим колективом

або уповноваженим ним органом повинен укладатися колективний

договір, яким регулюються виробничі, трудові та соціальні

відносини трудового колективу з адміністрацією підприємства.

Вимоги до змісту і порядок укладення колективних договорів

визначаються законодавством про колективні договори

Стаття 79. Поняття господарського товариства

1. Господарськими товариствами визнаються підприємства або

інші суб'єкти господарювання, створені юридичними особами та/або

громадянами шляхом об'єднання їх майна і участі в підприємницькій

діяльності товариства з метою одержання прибутку. У випадках,

передбачених цим Кодексом, господарське товариство може діяти у

складі одного учасника.

2. Засновниками і учасниками товариства можуть бути суб'єкти

господарювання, інші учасники господарських відносин, зазначені у

статті 2 цього Кодексу, а також громадяни, які не є суб'єктами

господарювання. Обмеження щодо заснування та участі в

господарських товариствах суб'єктів господарювання або інших осіб

встановлюються цим Кодексом, іншими законами.

3. Господарські товариства є юридичними особами.

4. Суб'єкти господарювання - юридичні особи, які стали

засновниками або учасниками господарського товариства, зберігають

статус юридичної особи.

5. Господарські товариства можуть здійснювати будь-яку

підприємницьку діяльність, якщо інше не передбачено законом.

Стаття 80. Види господарських товариств

1. До господарських товариств належать: акціонерні

товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з

додатковою відповідальністю, повні товариства, командитні

товариства.

2. Акціонерним товариством є господарське товариство, яке має

статутний капітал, поділений на визначену кількість акцій

однакової номінальної вартості, і несе відповідальність за

зобов'язаннями тільки майном товариства, а акціонери несуть ризик

збитків, пов'язаних із діяльністю товариства, в межах вартості

належних їм акцій.

3. Товариством з обмеженою відповідальністю є господарське

товариство, що має статутний капітал, поділений на частки, розмір

яких визначається установчими документами, і несе відповідальність

за своїми зобов'язаннями тільки своїм майном. Учасники товариства,

які повністю сплатили свої вклади, несуть ризик збитків,

пов'язаних з діяльністю товариства, у межах своїх вкладів.

4. Товариством з додатковою відповідальністю є господарське

товариство, статутний капітал якого поділений на частки визначених

установчими документами розмірів і яке несе відповідальність за

своїми зобов'язаннями власним майном, а в разі його недостатності

учасники цього товариства несуть додаткову солідарну

відповідальність у визначеному установчими документами однаково

кратному розмірі до вкладу кожного з учасників.

5. Повним товариством є господарське товариство, всі учасники

якого відповідно до укладеного між ними договору здійснюють

підприємницьку діяльність від імені товариства і несуть додаткову

солідарну відповідальність за зобов'язаннями товариства усім своїм

майном.

6. Командитним товариством є господарське товариство, в якому

один або декілька учасників здійснюють від імені товариства

підприємницьку діяльність і несуть за його зобов'язаннями

додаткову солідарну відповідальність усім своїм майном, на яке за

законом може бути звернено стягнення (повні учасники), а інші

учасники присутні в діяльності товариства лише своїми

вкладами (вкладники).

7. Учасниками повного товариства, повними учасниками

командитного товариства можуть бути лише особи, зареєстровані як

суб'єкти підприємництва.

Стаття 82. Установчі документи господарського товариства

1. Установчим документом повного товариства і командитного

товариства є засновницький договір. Установчим документом

акціонерного товариства, товариства з обмеженою відповідальністю і

товариства з додатковою відповідальністю є статут.

2. Установчі документи господарського товариства повинні

містити відомості про вид товариства, предмет і цілі його

діяльності, склад засновників та учасників, склад і компетенцію

органів товариства та порядок прийняття ними рішень, включаючи

перелік питань, з яких необхідна одностайність або кваліфікована

більшість голосів, інші відомості, передбачені статтею 57 цього

Кодексу.

3. Статут акціонерного товариства, крім зазначених у частині

другій цієї статті відомостей, повинен містити також відомості про

види акцій, що випускаються, їх номінальну вартість,

співвідношення акцій різних видів, кількість акцій, що купуються

засновниками, наслідки невиконання зобов'язань по викупу акцій.

4. Статут товариства з обмеженою відповідальністю, крім

відомостей, зазначених у частині другій цієї статті, повинен

містити відомості про розмір часток кожного з учасників, розмір,

склад та порядок внесення ними вкладів.

Статутом може бути встановлено порядок визначення розміру

часток учасників залежно від зміни вартості майна, внесеного як

вклад, та додаткових внесків учасників.

5. Засновницький договір повного товариства і командитного

товариства, крім відомостей, зазначених у частині другій цієї

статті, повинні визначати розмір частки кожного з учасників, форму

їх участі у справах товариства, розмір, склад і порядок внесення

ними вкладів. Стосовно вкладників командитного товариства в

засновницькому договорі вказуються тільки сукупний розмір їх

часток у майні товариства та розмір, склад і порядок внесення ними

вкладів.

6. Найменування господарського товариства повинно містити

зазначення виду товариства, для повних товариств і командитних

товариств - прізвища (найменування) учасників товариства, які

несуть додаткову відповідальність за зобов'язаннями товариства

усім своїм майном, а також інші необхідні відомості. Найменування

господарського товариства не може вказувати на належність

товариства до органів державної влади чи органів місцевого

самоврядування.

7. До установчих документів можуть бути включені також

відомості щодо інших умов діяльності господарського товариства,

які не суперечать закону. Якщо в установчих документах не вказано

строк діяльності господарського товариства, воно вважається

створеним на невизначений строк.

8. Установчі документи господарського товариства у

передбачених законом випадках погоджуються з Антимонопольним

комітетом України.

9. Порушення встановлених цією статтею вимог щодо змісту

установчих документів господарського товариства є підставою для

відмови у його державній реєстрації.

10. Господарське товариство може створюватися та діяти на

підставі модельного статуту в порядку, визначеному законом.

Якщо господарське товариство створюється та діє на підставі

модельного статуту в рішенні про його створення, яке підписується

усіма засновниками, зазначаються відомості про вид товариства,

його найменування, місцезнаходження, предмет і цілі діяльності,

склад засновників та учасників, розмір статутного (складеного)

капіталу, розмір часток кожного з учасників, порядок внесення ними

вкладів, а також інформація про провадження діяльності на основі

модельного статуту.

Стаття 83. Державна реєстрація господарського товариства

1. Державна реєстрація господарського товариства здійснюється

відповідно до закону.

2. Особливості реєстрації господарських товариств, які

здійснюють банківську і страхову діяльність, а також професійну

діяльність на ринку цінних паперів, визначаються цим Кодексом та

відповідними законами.

3. Господарське товариство набуває статусу юридичної особи з

дня його державної реєстрації.

4. Зміни, які сталися в установчих документах господарського

товариства і які вносяться до державного реєстру, підлягають

державній реєстрації за тими ж правилами, що встановлені для

державної реєстрації товариства.

Стаття 85. Власність господарського товариства

1. Господарське товариство є власником:

майна, переданого йому у власність засновниками і учасниками

як внески;

продукції, виробленої в результаті господарської діяльності

товариства;

доходів, одержаних від господарської діяльності товариства;

іншого майна, набутого товариством на підставах, не

заборонених законом.

Стаття 86. Вклади учасників та засновників господарського товариства

1. Вкладами учасників та засновників господарського

товариства можуть бути будинки, споруди, обладнання та інші

матеріальні цінності, цінні папери, права користування землею,

водою та іншими природними ресурсами, будинками, спорудами, а

також інші майнові права (включаючи майнові права на об'єкти

інтелектуальної власності), кошти, в тому числі в іноземній

валюті.

2. Вклад, оцінений у гривнях, становить частку учасника та

засновника у статутному капіталі товариства. Порядок оцінки

вкладів визначається в установчих документах господарського

товариства, якщо інше не передбачено законом.

3. Забороняється використовувати для формування статутного

(складеного) капіталу товариства бюджетні кошти, кошти, одержані в

[p]кредит та під заставу, векселі, майно дер