2003 року корпоративні права в Україні розглядались лише як права власності на статутний фонд (капітал) юридичної особи або його частку (пай), включаючи певні правомочності.

Нового значення поняття "корпоративні права" набуло у зв’язку із прийняттям Господарського кодексу України, який набрав чинності 1 січня 2003 року.

Так, статтею 167 цього Кодексу визначено, що корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Необхідно зазначити, що згідно зі статтею 12 Закону України "Про господарські товариства" товариство є власником майна, переданого йому засновниками і учасниками у власність. Тобто, після того, як особа зробила вклад до статутного фонду господарського товариства, вона перестає бути власником такого вкладу.

Господарський кодекс України розглядає корпоративні права не як право власності на частку, а як правомочності особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації.

Договір купівлі-продажу корпоративних прав.

Відповідно до норм ЦК купівля корпоративних прав здійснюється за ціною та на умовах, на яких частка (її частина) пропонувалася для продажу третім особам.

Якщо учасники товариства не скористаються переважним правом придбати частку протягом місяця з дня повідомлення про намір учасника продати частку (її частину) або протягом строку, встановленого статутом товариства чи домовленістю між його учасниками, вона може бути відчужена третій особі.

При передачі частки (її частини) третій особі відбувається одночасний перехід до неї всіх прав та обов’язків, що належали учаснику, який відступив її повністю або частково.

Таким чином, можна зробити однозначний висновок: найприйнятнішим шляхом для передачі корпоративних прав від однієї особи до іншої (родича) є договір купівлі-продажу, оскільки тоді треба буде лише знайти спільну мову з іншими учасниками товариства.

Договір дарування корпоративних прав.

За договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов’язується передати в майбутньому другій стороні (обдарованому) безоплатно майно (дарунок) у власність. Предметом договору дарування можуть бути рухомі речі, в тому числі гроші та цінні папери, нерухомість, а також майнові права, якими дарувальник володіє або які можуть виникнути у нього в майбутньому.

Отже, виходячи виключно із загальних правових норм ЦКУ та враховуючи наявність справжньої волі інших учасників ТОВ, можна дійти висновку, що одна особа може подарувати своєму родичу корпоративні права.

Крім цього, ватро пам’ятати, що і дарування, і купівля-продаж корпоративних прав передбачає у подальшому оформлення змін в установчих документах товариства, пов’язаних зі зміною учасників та статутного капіталу.

Відповідно до положень чинного законодавства України при здійсненні операцій з інвестиційними активами оподаткуванню підлягає інвестиційний прибуток. Безпосередньо інвестиційний прибуток розраховується як додатна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що розраховується виходячи зі суми витрат, понесених у зв’язку з придбанням такого активу. Законом також встановлено, що інвестиційний актив, подарований платнику податку чи успадкований платником податку, вважається придбаним за нульовою вартістю.

Продаж готового бізнесу та корпоративних прав.

На сьогодні доволі часто виникають ситуації, коли для придбання готового бізнесу або набуття прав на нерухомий об’єкт, юридичні та фізичні особи застосовують процедуру, яка передбачає операції з корпоративними правами товариств. Зміна учасника товариства або кількох його засновників регламентована ст. 53 Закону України «Про господарські товариства» від 19 вересня 1991 р. № 1576-XII та ст. 147 Цивільного кодексу України.

До 2003 року корпоративні права в Україні розглядались лише як права власності на статутний фонд (капітал) юридичної особи або його частку (пай), включаючи певні правомочності.

Господарський кодекс України розглядає корпоративні права не як право власності на частку, а як правомочності особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації.

Покупець частки товариства відображає в окремому «цінно паперовому» обліку витрати на придбання корпоративних прав. Витрати дорівнюють вартості придбаних корпоративних прав (п.7.6 Закону України «Про податок на прибуток» від 22 травня 1997 р. № 283/97-ВР). ПДВ, зазначений у податковій накладній учасника, який відступає свою частку, покупець не має права на відображення його суми у складі податкового кредиту, оскільки вартість корпоративних прав прямо не відображається в його валових витратах.

Для суб’єктів господарської діяльності, що придбають частку учасника – фізичної особи, облік фінансових результатів від операцій з корпоративними правами (інвестиційними активами) учасник – платник податку з доходів веде самостійно (п. 9.6 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22 травня 2003 р. № 889-IV). Тобто виплачуючи договірну вартість корпоративних прав учаснику-фізичній особі, покупець не повинен розраховувати результат від такої операції, і у разі позитивного результату (прибутку) не повинен утримувати податок з доходів.

Також необхідно провести зміни учасників в районні Державні адміністрації, в ЄРДПОУ та податковій інспекції.

Якщо у Вас виникли якісь питання щодо КОРПОРАТИВНИХ ПРАВ, то звернувшись до «АДВОКАТСЬКО І РІЕЛТОРСЬКОГО ОБ’ЄДНАННЯ» Ви гарантовано отримаєте кваліфіковану допомогу наших фахівців.

Зв’язатися з нами Ви можете за телефоном: (098) 156-13-06 або через форму Онлайн-консультації на нашому сайті.