Юридична консультація стосовно питання приватизації земель із державної чи комунальної власності

1. 1. Ст. 25 Земельного кодексу України визначає наступне.
2. При приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій земельні ділянки передаються працівникам цих підпри­ємств, установ та організацій, а також пенсіонерам з їх числа з визначенням кожному з них земельної частки (паю).
3. Рішення про приватизацію земель державних і кому­нальних сільськогосподарських підприємств, установ та ор­ганізацій приймають органи виконавчої влади або органи
   місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень заклопотанням працівників цих підприємств, установ та ор­ганізацій.
4. Землі у приватну власність працівникам державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, а також пенсіонерам з їх числа передаються
   безоплатно., право на зе­мельну частку (пай), яку отримали члени колективних сіль­ськогосподарських підприємств, є об'єктом ринкового обігу: воно може відчужуватися на підставі цивільно-правових правочинів, які не заборонені законом.

Процес отримання у приватну власність земельної ділянки із земель, що перебувають у постійному користуванні держав­ного чи комунального підприємства, установи чи організації, починається зі звернення їх працівників до відповідного орга­ну виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про передачу їм у власність земельних діля­нок. Таке клопотання може бути прийняте на зборах трудово­го колективу працівників, рішення яких оформляються про­токолом зборів. Водночас якщо не всі працівники підприємства виявлять бажання отримати земельну частку (пай) із земель підприємства, то це не є перешкодою для отримання такої частки іншими працівниками, у тому числі пенсіонера­ми. Якщо бажання отримати земельну ділянку у приватну власність виявлять декілька працівників підприємства, то клопотання можуть подаватись індивідуально кожним, хто бажає отримати землю у приватну власність. Рішення про приватизацію земель державних і комунальних сільськогос­подарських підприємств, установ та організацій приймають органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядуван­ня відповідно до їх повноважень за клопотанням працівників цих підприємств, установ та організацій (ст. 118 ЗК України). Приватизація земельних ділянок працівниками держав­них і комунальних сільськогосподарських підприємств, уста­нов та організацій, а також пенсіонерами з їх числа здійсню­ється безоплатно. Однак вони мають оплатити вартість земле­впорядних робіт, необхідних для виділення земельних діля­нок у натурі (на місцевості), та складання державного акта на право власності на землю.

перед розподілом зе­мель працівники зазначених підприємств, установ та орга­нізацій повинні бути ознайомлені з проектною докумен­тацією (Проектом організації території земельних часток (паїв) тощо), складеною землевпорядною організацією, і ма­ти можливість внести свої пропозиції щодо розміщення ре­зервного фонду земель.

Кожен працівник, у тому числі пенсіонер, державного або комунального сільськогосподарського підприємства, устано­ви чи організації має право на отримання земельної ділянки у розмірі земельної частки (паю). Земельна частка (пай) яв­ляє собою умовну, розрахункову площу землі, розмір якої ви­значається в умовних кадастрових гектарах. Розмір земель­ної частки (паю) працівників одного підприємства, установи та організації є однаковим. Він визначається шляхом поділу призначеної для приватизації площі сільськогосподарських угідь на кількість працівників цих підприємств та пенсіоне­рів з їх числа.

Ст. 118 Земельного кодексу  визначає наступне.

1. Громадянин, зацікавлений у приватизації земельної
   ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до
   відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської
   державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки.
2. Рішення органів виконавчої влади та органів місцево­го самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних мате­ріалів та документів, що підтверджують розмір земельної
   ділянки.
3. Громадяни — працівники державних та комунальних
   сільськогосподарських підприємств, установ та організацій»
   а також пенсіонери з їх числа, зацікавлені в одержанні без­оплатно у власність земельних ділянок, які перебувають У постійному користуванні цих підприємств, установ та організацій, звертаються з клопотанням про приватизацію них
   земель відповідно до сільської, селищної, міської ради або
   районної, Київської чи Севастопольської міської державної
   адміністрації.
4. Відповідний орган місцевого самоврядування або ор­ган виконавчої влади в місячний термін розглядає клопотання і надає дозвіл підприємствам, установам та орга­нізаціям на розробку проекту приватизації земель.
5. Передача земельних ділянок у власність громадянам — працівникам державних та комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, а також пенсіонерам з їх числа провадиться після затвердження проекту приватизації земель у порядку, встановленому Земельним кодексом.

У заяві зазначаються бажані розміри та мета її використання.

Районна, Київська чи Севастопольська міська держав­на адміністрація або сільська, селищна, міська рада у місячний строк розглядає проект відведення та приймає рішення про передачу земельної ділянки у власність.

1. У разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання ви­рішується в судовому порядку.

Цією статтею ЗК України встановлені підстави та порядок приватизації земельних ділянок, що належать до земель дер­жавної і комунальної власності, громадянами трьох груп.

До другої групи належать громадяни — працівники дер­жавних та комунальних сільськогосподарських підприємств та організацій, а також пенсіонери з їх числа, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельних ділянок, які пе­ребувають у постійному користуванні цих підприємств, уста­нов та організацій.

Прикінцевими положеннями ЗК України (розділ IX), приватизація земельних ділянок із зе­мель комунальної власності буде проводитися за рішенням сільської, селищної, міської ради, а із земель державної влас­ності — за рішенням районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації. На сьогодні належить керу­ватися «Прикінцевими положеннями» (розділ IX) і «Перехід­ними положеннями» (розділ X) Земельного кодексу України. Рішення органів виконавчої влади, органів місцевого само­врядування Щодо приватизації земельних ділянок цією гру­пою громадян приймається у місячний строк на підставі тех­нічних документів та матеріалів, що підтверджують розмір земельної ділянки.

Передача земельних ділянок у власність громадян — пра­цівників державних та комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, а також пенсіонерів з їх числа здійснюється на підставі рішення відповідного органу місцевого самоврядування або органу виконавчої влади після затвердження проекту приватизації земель у порядку, вста­новленому ст. 186 ЗК України.

Відповідна місцева державна адміністрація або орган міс­цевого самоврядування розглядає заяву і в разі згоди на пере­дачу земельної ділянки у власність надає дозвіл на розробку проекту її відведення

Проект відведення земельної ділянки розробляється спе­ціальними організаціями на замовлення громадян, погоджу­ється з органами по земельних ресурсах, природоохоронними і санітарно-епідеміологічними органами, органом архітекту­ри, розглядається відповідною місцевою державною адмініст­рацією або органом місцевого самоврядування. У місячний строк ці органи приймають відповідне рішення. У разі відмо­ви цих органів у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання за заявою зацікавле­ної особи вирішується у судовому порядку  .

2. Закон України № 899- ІV „Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)” від 5.06.2003 р. визначає наступне.

Особи, власники сертифікатів на право на земельну частку (пай), які виявили бажання одержати належну їм земельну частку (пай) в натурі (на місцевості), подають до відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації заяву про виділення їм земельної частки (паю) в натурі (на місцевості).

Земельна частка (пай) виділяється її власнику в натурі (на місцевості), як правило, однією земельною ділянкою. За бажанням власника земельної частки (паю) йому можуть бути виділені в натурі (на місцевості) дві земельні ділянки з різним складом сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сінокоси або пасовища).

У разі подання заяв про виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) більшістю власників земельних часток (паїв) у межах одного сільськогосподарського підприємства відповідна сільська, селищна, міська рада чи районна державна адміністрація приймає рішення про розробку проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

Сільські, селищні, міські ради приймають рішення щодо виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) у межах населених пунктів, а районні державні адміністрації - за межами населених пунктів.

Проект землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) розробляється державними та іншими землевпорядними організаціями, які отримали в установленому законом порядку ліцензії на проведення землевпорядних робіт, погоджується відповідною сільською, селищною, міською радою чи районною державною адміністрацією і затверджується на зборах більшістю власників земельних часток (паїв) у межах земель, що перебувають у користуванні одного сільськогосподарського підприємства, та оформляється відповідним протоколом.

У проекті землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) визначаються місце розташування земельних ділянок, їх межі та площі сільськогосподарських угідь, що підлягають розподілу між власниками земельних часток (паїв), їх цільове призначення, дії обмежень (обтяжень) у використанні земельних ділянок, у тому числі земельних сервітутів.

Проект землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) зберігається у відповідній сільській, селищній, міській раді за місцем проживання більшості власників земельних часток (паїв) та в районному відділі земельних ресурсів.

Державна землевпорядна експертиза документації із землеустрою здійснюється до моменту розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) у строк, що не перевищує 20 днів.

Розподіл земельних ділянок у межах одного сільськогосподарського підприємства між власниками земельних часток (паїв), які подали заяви про виділення належних їм земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості), проводиться відповідною сільською, селищною, міською радою чи районною державною адміністрацією за місцем розташування земельних ділянок на зборах власників земельних часток (паїв) згідно з проектом землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

Розподіл земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) у межах одного сільськогосподарського підприємства проводиться за згодою не менш як двох третин власників земельних часток (паїв), а за її відсутності - шляхом жеребкування.

Результат розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) у межах одного сільськогосподарського підприємства оформляється відповідним протоколом, що підписується власниками земельних часток (паїв), які взяли участь у їх розподілі. До протоколу про розподіл земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) додаються проект землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв), список осіб, які взяли участь у їх розподілі.

Протокол про розподіл земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою чи районною державною адміністрацією і є підставою для прийняття рішення щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) та видачі державних актів на право власності на земельну ділянку власникам земельних часток (паїв).

Для забезпечення гласності щодо виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) сільська, селищна, міська рада та районна державна адміністрація в межах своїх повноважень зобов'язані:

 забезпечити розміщення в загальнодоступних місцях населених пунктів, у яких проживають власники земельних часток (паїв), оголошення про проведення зборів власників земельних часток (паїв) з питання розподілу земельних ділянок за два тижні до їх проведення. В оголошенні має міститися інформація про дату, місце і час проведення зборів власників земельних часток (паїв) та їх місце роботи, прізвище, номер службового телефону посадової особи, в якої можна отримати інформацію щодо проведення розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв);

 оприлюднити список осіб, які мають право на отримання земельної частки (паю) в натурі (на місцевості), шляхом розміщення його в загальнодоступних місцях за 10 днів до початку проведення розподілу земельних ділянок.

Встановлення меж земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку.

Земельні ділянки, які будуть використовуватися їх власниками, самостійно закріплюються межовими знаками встановленого зразка кожна окремо.

Земельні ділянки, які їх власники або інші особи будуть використовувати єдиним масивом, закріплюються межовими знаками встановленого зразка лише по окружній межі єдиного масиву.

Оформлення державних актів на право власності на земельну ділянку власникам земельних часток (паїв) здійснюється землевпорядною організацією, яка виконала землевпорядні роботи щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості).

Власнику однієї чи більше земельної частки (паю) в межах земель, що перебувають у користуванні одного сільськогосподарського підприємства, видається один державний акт на право власності на земельну ділянку.

3. Постанова Верховної Ради № 882- ІV від 22.05.2003 р.

Ч. 7 Постанови визначає, що через хронічне недофінансування заходів, пов'язаних із видачею державних актів на право власності на земельну ділянку, Кабінет Міністрів України планує завершити їх видачу лише 2006 року, що унеможливлює, функціонування ринку земель сільськогосподарського призначення, як це передбачено Земельним кодексом України ( 2768-14 ) з 1 січня 2005 року.

4. Декрет Кабінету Міністрів України „Про приватизацію земельних ділянок” № 15-92 від 26.12.1992 р.

Визначає, що  право приватної власності громадян на земельні ділянки, посвідчується відповідною Радою народних депутатів, про що робиться запис у земельно-кадастрових документах, з наступною видачею державного акта на право приватної власності на землю.

Передача громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок , провадиться один раз, про що обов'язково робиться місцевими Радами народних депутатів відмітка у паспорті або документі, який його замінює.

Продаж земельної ділянки провадиться за ціною, встановленою угодою сторін, але ця ціна не може бути меншою за нормативну ціну землі.

5. Сама передача земельних ділянок у власність громадян є безкоштовною. Але за послуги, пов'язані з розробкою технічної документації, встановленням меж земельної ділянки в натурі, оформленням державного акту на право приватної власності тощо, зазвичай громадяни платять самі. Бо землевпорядні організації, які виконують цю роботу, є госпрозрахунковими і надають послуги за плату. Втім, органи місцевого самоврядування мають право ухвалити рішення, що для деяких категорій громадян оплату цих робіт можна здійснювати з місцевого бюджету.

6. Згідно зі статтею 22 Земельного кодексу України ( 2768-14 ) право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами.

Сертифікат на право володіння земельною часткою (паєм) не є і не може бути підставою для сплати земельного податку власниками цих сертифікатів.

Смотрите также: