ЮРИДИЧНА КОНСУЛЬТАЦІЯ щодо огляду організаційно-правових форм підприємств

Грунтуючись  на чинному законодавстві України, спеціалісти компанії «Адвокатське та ріелторське об'єднання України» рекомендують наступні практичні варіанти.

• Підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю.

Згідно ст. 50 Закону України «Про господарські товариства», «товариством з обмеженою відповідальністю визнається товариство, що має статутний фонд, розділений на частки, розмір яких визначається установчими документами». Учасники товариства несуть відповідальність в межах їх вкладів. Статутний фонд товариства з обмеженою відповідальністю повинен становити не менше суми, еквівалентної 100 мінімальним заробітним платам, виходячи із ставки мінімальної заробітної плати, діючої на момент створення товариства з обмеженою відповідальністю (на сьогодні мінімальна заробітна плата становить 118 гривень).

Учасник   товариства може за згодою решти учасників відступити свою частку (її частину) одному чи кільком учасникам цього ж товариства, а якщо інше не передбачено установчими документами, то і третім особам. Учасники товариства користуються переважним правом придбання частки (її частини) учасника, який її відступив, пропорційно їх часткам у статутному фонді товариства або в іншому погодженому між ними розмірі.

Передача частки (її частини) можлива тільки після повного внесення вкладу учасником, який її відступає.

Розміри і склад вкладів учасників товариства з обмеженою відповідальністю закріпляються в установчих документах.

Згідно з п. 24 Положення про державну реєстрацію суб’єктів підприємницької діяльності, що затверджене постановою КМУ від 25 травня 1998 р. № 740, у разі внесення до установчих документів змін, пов’язаних із зміною складу засновників (учасників) суб’єкта підприємницької діяльності, подаються документи, що засвідчують: при добровільному виході фізичної особи – її нотаріально засвідчена заява , а у випадку примусового виключення – рішення уповноваженого на це органу.

Таким чином, є підстави зтверджувати про можливість застосування наступного механізму:

-в установчих документах закріпити положення про те, що учасниками товариства є особи, які перебувають з ним в трудових правовідносинах;

-після передачі майбутньому працівнику частки в статутному фонді він у нотаріуса оформлює заяву на ім’я вищого органу з проханням вивести  його із складу засновників з дня припинення трудових правовідносин з товариством, а його частку розподілити за розсудом товариства;

-крім цього, працівнику слід підписати бланковий договір у простій письмовій формі про відступлення частки з відкладальною умовою (договір вступає в силу з дня припиненняя трудових правовідносин між працівником і товариством);

-після припинення працівником трудових правовідносин на засіданні зборів учасників приймається рішення про задоволення заяви працівника і передачу його частки іншим учасникам чи самому товариству;

-товариство реєструє відповідні зміни до установчого договору та статуту.

Переваги цього варіанту:

1. Порівняно невисокі витрати та обсяг робіт по створенню і функціонуванню товариства.
2. У випадку порушення учасником статутних вимог існує теоретична можливість виключити його з товариства (ст. 64 Закону “Про господарські товариства”). 

Недоліки цього варіанту:

1. Дуже жорсткий тип поєднання учасників, оскільки по ряду питань рішення приймаються одностайно. Крім цього, всі учасники повинні підписувати зміни і доповнення до установчих документів у нотаріальній конторі.
2. Заява про вихід з відкладальною умовою такого змісту не є традиційною, тому існує можливість вининення проблем з розумінням даної ситуації нотаріусом.
3. Законодавство України не пов’язує участь у господарському товаристві з трудовими правовідносинами.

• Підприємство у формі закритого акціонерного товариства.

Згідно ст. 24 Закону України “Про господарські товариства”, “акціонерним визнається товариство, яке має статутний фонд, поділений на визначену кількість акцій рівної номінальної вартості, і несе відповідальність за зобов’язаннями тільки майном товариства”.

Загальна номінальна вартість випущених акцій становить статутний фонд акціонерного товариства, який не може бути менше суми, еквівалентної 1250 мінімальним заробітним платам, виходячи із ставки мінімальної заробітної плати, діючої на момент створення товариства (на сьогодні це 118 грн. х 1250 = 147500 грн.).

Згідно з ст. 25 Закону України "Про господарські товариства", акціонерні товариства бувають двох видів: відкрите акціонерне товариство та закрите акціонерне товариство.

Відмінності між відкритим та закритим акціонерним товариством полягають у: а) способі розміщення акцій, б) у зобов’язаннях засновників утримувати певний пакет акцій та в) у розмірі внесків, які слід здійснити на день проведення установчих зборів.

Так, акції відкритого акціонерного товариства можуть розповсюджуватися шляхом відкритої підписки та купівлі-продажу на біржах. Акції закритого акціонерного товариства розподіляються між засновниками і не можуть розповсюджуватися шляхом підписки, купуватися та продаватися на біржі.

Загальний порядок проведення відкритої підписки встановлюється ст. 30 Закону України "Про господарські товариства". Зокрема, вказується, що засновники відкритого акціонерного товариства, які організовують підписку, в будь-якому випадку зобов’язані бути держателями акцій на суму не менше 25 відсотків статутного фонду і строком не менше 2 років.

Якщо акції пропонуються для продажу шляхом проведення відкритої підписки, то емітент зобов’язаний подати фінансовому органу (Державній комісії з фондового ринку та цінних паперів) для реєстрації також інформацію про випуск цінних паперів. Крім реєстрації, ця інформація підлягає обов’язковому опублікуванню в органах преси Верховної Ради України ("Голос України") або Кабінету Міністрів України ("Урядовий кур’єр") і в офіційному виданні фондової біржі не менш як за 10 днів до початку передплати на ці цінні папери.

В той же час, при первинному та наступних розміщеннях акцій закритого акціонерного товариства відкрита підприска не проводиться, інформація про випуск акцій не реєструється і не публікується.

При створенні відкритого акціонерного товариства, особи, що підписалися, повинні внести до дня скликання установчих зборів не менше 30 відсотків номінальної вартості акцій. При створенні закритого акціонерного товариства, коли всі акції розподіляються між засновниками, вони повинні внести до дня скликання установчих зборів не менше 50 відсотків номінальної вартості акцій.

Вказані вимоги до розміру статутного фонду на день проведення установчих зборів слід розуміти так, що кожен із акціонерів на цю дату повинен сплатити 30 (чи 50) відсотків належної йому кількості акцій.

Таким чином, для обмеженої кількості наперед визначених засновників доцільно створити не відкрите, а закрите акціонерне товариство.

Згідно п. 7.16 Положення про порядок ведення реєстрів власників іменних цінних паперів, затвердженого рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 26 травня 1998 р. № 60, при внесенні змін до системи реєстру власників акцій, пов’язаних із зміною їх власника на підставі цивільно-правових угод, реєстратору подаються такі документи: передавальне розпорядження, сертифікат цінних паперів, оригінал або нотаріально засвідчена копія цивільно-правової угоди, яка підтверджує перехід права власності.

Згідно п. 4.4.1 згаданого Положення, справжність підпису власника (уповноваженої особи власника) – фізичної особи на передавальному розпорядженні засвідчується нотаріусом або прирівнянними до них посадовоми особами, або підтверджується уповноваженими працівниками реєстраторської установи. При цьому нотаріальне засвідчення справжності підпису є обов’язковим, якщо номінальна вартість цінних паперів, відносно яких здійснюється передача прав власності, перевищує 150 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (17 грн. х 150 = 2550 грн.).

Враховуючи викладене вище, механізм концентрації акцій та наступного контролю за їх власниками може бути такий:

 -в установчих документах закріплюється положення про те, що акціонерами товариства є лише особи, які перебувають з ним в трудових правовідносинах, а також обов’язок акціонера продати акції товариству або іншим акціонерам у разі припинення трудових правовідносин;

-після передачі майбутньому працівнику акцій він у нотаріуса оформлює заяву на ім’я вищого органу з проханням вивести  його із складу засновників з дня припинення трудових правовідносин з товариством, а його акції розподілити за розсудом товариства;

-крім цього, працівнику слід підписати бланковий договір купівлі-продажу акцій у простій письмовій формі з відкладальною умовою (договір вступає в силу з дня припинення трудових правовідносин між працівником і товариством), а також оформити бланкове передавальне розпорядження (чи з відкладальною умовою), засвідчивши свій підпис у реєстратора (нотаріуса);

-після припинення працівником трудових правовідносин на засіданні зборів акціонерів приймається рішення про задоволення заяви акціонера і передачу його акцій іншим акціонерам чи самому товариству;

-вносяться зміни у систему реєстру шляхом виключення попереднього акціонера і включення нового, за що реєстратору сплачується договірна плата;

-товариство реєструє відповідні зміни до установчого договору та статуту (хоча на практиці зміни у складі акціонерів не завжди потребують внесення змін до установчих документів закритих акціонерних товариств).

Переваги цього варіанту:

1. Менш жорсткий, порівняно з товариством з обмеженою відповідальністю, тип поєднання учасників, оскільки по ряду питань рішення приймаються більшістю у ¾ голосів присутніх на зборах акціонерів. Як правило, всі акціонери повинні підписувати зміни і доповнення до установчих документів у нотаріальній конторі, однак в практиці окремих органів державної реєстрації при внесенні змін до статуту вимагається лише підпис на таких змінах керівника акціонерного товариства та відбиток печатки.
2. За певних умов при оформленні передавального розпорядження не обов’язково звертатись до нотаріуса.
3. Порівняно більш позитивний імідж акціонерних товариств на відміну від товариств з обмеженою відповідальністю.

Недоліки цього варіанту:

1. Порівняно більш значні витрати та обсяг робіт по створенню і функціонуванню товариства, зокрема, реєструється випуск акцій, а у наступному – необхідність оплачувати послуги реєстратора.
2. Відсутньою є навіть теоретична можливість виключити акціонера з товариства, за винятком випадку неоплати акцій (ст. 33 Закону України “Про господарські товариства”).
3. Якщо вихід супроводжується внесенням змін до установчих документів, слід оформити нотаріальну заяву про добровільний вихід. Заява про вихід з відкладальною умовою не є традиційною, тому існує можливість вининення проблем з розумінням даної ситуації нотаріусом.
4. Аналогічно попередньому, можуть виникнути труднощі з оформленням передавального розпорядження. Якщо ж зробити договір та передавальне розпорядження “заднім числом”, постануть проблеми з визначенням кворуму на зборах акціонерів в період між оформленням згаданих документів і датою юридичного виходу;
5. Законодавство України не пов’язує участь у акціонерному товаристві з трудовими правовідносинами.

• Підприємство у формі колективного підприємства.

Згідно з ст. 2 Закону України “Про підприємства в Україні”, колективним вважається підприємство, засноване на власності трудового колективу. Право колективної власності виникає у працівників через викуп колективами трудящих державного майна, безоплатної передачі колективного майна у власність трудового колективу. Згідно з ст. 23 Закону України “Про власність”, у майні колективного підприємства визначаються вклади його працівників. Розмір вкладу працівника у майні колективного підприємства визначається залежно від його трудової участі в діяльності державного або орендного підприємства, а також участі у збільшення майна колективного підприємства після його створення. Працівникові, який припинив трудові відносини з підприємством, а також спадкоємцям померлого працівника, виплачується вартість вкладу.

Законодавство містить опис однієї можливості для створення колективного підприємства – викуп державного майна трудовим колективом  (з створенням чи без створення орендного підприємства). Однак немає заборони створити колективне підприємство і на основі недержавного майна приватними особами.

Практично відсутнім є нормативне регулювання діяльності колективних підприємств, тому всі питання слід описувати у статуті колективного підприємства. Вимога щодо укладення установчого договору для колективних підприємств у законодавстві відсутня. Також не вимагається обов”язкового створення статутного фонду та фіксації вкладів у статуті по персоналіях.

Доцільно запропонувати наступний варіант вирішення проблеми:

-в статуті колективного підприємства закріпити положення про те, що у разі припинення трудових відносин працівника з колективним підприємством йому виплачується вартість вкладу при заснуванні та додаткового вкладу (якщо такий буде), а також чітко зазначити, що підприємство є власником всього майна, закріпленого за ним;

-при прийомі нового працівника він вносить на рахунок колективного підприємства певну суму грошей у якості вкладу. При цьому статутний фонд не створювати, оскільки доведеться кожен раз вносити відповідні зміни до статуту, пов’язані із зміною статутного фонду;

-після припинення працівником трудових правовідносин йому за рішенням уповноваженого органу колективного підприємства сплачується вартість внесеного вкладу (а також відповідні відсотки, якщо вищий орган прийме таке рішення);

-можливий варіант прийняття нового працівника, який вносить відповідну суму коштів, рівну вартості вкладу. В такому випадку на колективному підприємстві можна створювати статутний фонд, розмір якого не буде змінюватися.

Переваги цього варіанту:

1. Ще менш жорсткий, порівняно з товариством з обмеженою відповідальністю та акціонерним товариством, тип поєднання учасників, оскільки законодавство взагалі не встановлює критеріїв більшості при прийнятті рішень вищим органом.
2. Учасники не повинні підписувати зміни і доповнення до статуту. При внесенні змін до статуту вимагається лише підпис на таких змінах керівника колективного підприємства та відбиток печатки.
3. Автоматична втрата корпоративного права щодо колективного підприємства при припиненні працівником трудових правовідносин.

Недоліки цього варіанту:

1. Неврегульованість правового статусу, а також процедури створення колективних підприємств. Як правило, діючі колективні підприємства створені на базі державних та орендних підприємств, тому слід буде переконувати орган державної реєстрації в тому, що створення колективного підприємства шляхом об’єднання приватної власності не суперечить чинному законодавству.
2. Невизначеність майбутнього колективних підприємств. Є думки, що у зв’язку із прийняттям нового цивільного кодексу відбудеться примусова реорганізація колективних підприємств у господарські товариства ( див. “Бізнес” від 06.08.2001 р. № 32, ст. 10-11).
3. При припиненні трудових правовідносин на підприємство однозначно лягає обов’язок сплатити вартість вкладу. В практиці є випадки, коли вартість вкладу досягала 500 і більше тисяч гривень, оскільки вартість вкаладу обчислюваля виходячи із відсотку у проіндексованой вартості сукупного майна підприємства.

Смотрите также: